Презентація шевченко поема сон
Презентация была опубликована 5 лет назад пользователемИнна Золотаревская
Похожие презентации
Презентация на тему: » Т. ШЕВЧЕНКО «СОН». САТИРИЧНИЙ ПАФОС ПОЕМИ, ЙОГО СПРЯМУВАННЯ Підготувала: вчитель української мови та літератури Поштова Н.В.» — Транскрипт:
1 Т. ШЕВЧЕНКО «СОН». САТИРИЧНИЙ ПАФОС ПОЕМИ, ЙОГО СПРЯМУВАННЯ Підготувала: вчитель української мови та літератури Поштова Н.В.
2 Літературна вікторина «Юні шевченковці»
4 Життям своїм… поезією він заявив кричущу несправедливість кріпосного права. М. Чалий Усі на сім світі І царята, і старчата Адамові діти. Т. Шевченко
6 Гротеск (фр. grotesque, від італ. grotta грот, печера) художній засіб, прийом, що ґрунтується на свідомому перебільшенні, контрастах трагічного й комічного, де реальне в житті переплітається з фантастичним, страшне з незвично смішним.
7 Контраст стилістична фігура протиставлення явищ, предметів, характерів; посилює змістовне й емоційне звучання твору. Використовується у віршах, прислівях та приказках, у назвах книг і творів. Це фігура побудована на використанні антонімічних пар.
9 Композиція Експозиція: пролог, в якому поет розмірковує над тим, що кожна людина має власну долю; зображує соціальні й моральні гріхи, які процвітають в країні. Завязка: лаштування пяного ліричного героя до сну і врешті-решт його політ до неба. Розвиток подій: змалювання загальної картини життя у часи покріпачення самодержавством простого люду. Кульмінація: сатиричне висміювання катів і грабіжників народу. Розвязка: «Не здивуйте, / Брати любі, милі, / Що не своє розказав вам, / А те, що приснилось».
13 Петропавловська фортеця Памятник Петру І
18 Картка 1 1. Чим, на ваш погляд, пояснити негативне ставлення Т. Шевченка до Петра І? Які художні засоби при цьому використовує поет, характеризуючи царя? 2. Умотивуйте, з якою метою Т. Шевченко відтворив події поеми у сні? Як вони повязані з реаліями тогочасної дійсності? Наведіть переконливі аргументи. 3. Твір поета, про який він зазначає рядками: Як і ті гори / предковічні, що политі / кровю людською. а) «Великий льох»; б) «Чигрине, Чигрине»; в) «Кавказ»; г) «Причинна».
19 Картка 2 1. Що, на ваш погляд, символізують «рожеві квіти», які поет пропонує розсипати? Свої міркування обґрунтуйте. 2. Дослідіть, яким чином повязані за змістом цей твір письменника і «Великий льох»? Відповідь узагальніть. 3. Про кого Т. Шевченко зазначає у творі: В серебрі та златі! / Мов кабани годовані? а) царів; б) панів; в) капралів; г) дворецьких хортів.
20 Картка 3 1. Як ви вважаєте, що мав на увазі Т. Шевченко, висловлюючись: Раз добром нагріте сонце / Вік не прохолоне. / Чи актуальною є дана думка Кобзаря у наш час? 2. Від чого, на думку письменника, залежить вибір життєвого шляху людиною? Чим керується митець? 3. А він руку простягає, / Мов світ увесь хоче / Загарбати, так Т. Шевченко характеризує: а) Миколу І; б) Петра І; в) чиновника-канцеляриста; г) наказного гетьмана.
21 Т. Шевченко поемою «Сон» допоміг нам розібратися в сутності тоталітарної держави. Він не розтлумачував нам це робив за допомогою логічних аргументів. Його аргументи це живі, образні картини життя самодержавного суспільства. Картини сатиричні. Бачимо їх і добре відчуваємо всю ненависть поета до ладу, що «витягував» з його народу життєві сили.
22 Домашнє завдання Вивчити напамять уривок з поеми «Сон», знати зміст твору Т. Шевченка «І мертвим, і живим…», вміти визначати його ідейну спрямованість.
Презентация была опубликована 3 года назад пользователемКсения Мелен
Похожие презентации
Презентация на тему: » Т.Шевченко «Сон» («У всякого своя доля. «). Усі на сім світі І царята, і старчата Адамові діти. Т. Шевченко.» — Транскрипт:
1 Т.Шевченко «Сон» («У всякого своя доля. «)
2 Усі на сім світі І царята, і старчата Адамові діти. Т. Шевченко
3 Поема «Сон»- «сміливий маніфест слова проти темного царства»; є першим у Росії сміливим і прямим ударом на гниль і неправоту кріпосництва» І.Франко
4 Проблемне питання: Чи довго ще на сім світі Катам панувати? Т. Г. Шевченко
5 Історія написання поеми «Сон» В Україні Т.Шевченко провів кінець весни, все літо і всю осінь 1843 року, повернувся до Петербурга в лютому 1844 року. У цей час він і написав «Сон» («У всякого своя доля»), де відтворив живі враження дикої сваволі поміщиків, злиденного життя і нестерпних страждань кріпаків. Свій гнів вилив він у поемі, яка є гострою сатирою на царську Росію часів Миколи І, на всю систему самодержавного ладу.
6 Будучи еще в Петербурге, я слышал везде дерзости и порицания на государя и правительство. Возвратясь в Малороссию, я услышал еще более и хуже между молодыми и между степенными людьми; я увидел нищету и угнетение крестьян помещиками, посессорами и экономами- шляхтичами, и все это делалось и делается именем государя и правительства. Із відповіді Т.Шевченка на допиті в 1847р.
7 Епіграф у творі звучав так: «Дух истины, его же мир не может прияти, яко не видит его, ниже знает его» (Біблія). Отже, завдання поета відкрити очі на правду, несправедливість, яка існує в суспільстві.
8 Тема: Зображення російського тоталітарного імперського режиму, картин реального життя народу в умовах самодержавної Росії.
9 Ідея: засудження аморальності й паразитизму господарів країни, заклик до самоусвідомлення народу, пробудження його національної гідності
10 Жанр: ліроепічна сатирична поема, політична сатира; поема- інвектива. Підзаголовок твору «Комедія» вказує на комічно-сатиричний, гротескно-кумедний характер змальованих у ньому основних сцен-картин, особливо наприкінці поеми.
11 Теорія літератури: Сатиричні засоби іроніясарказмгротесккарикатура тонка прихована насмішка, виражена словами, які вживаються у протилежному значенні. гостра, їдка, викривальна, дошкульна насмішка,сповнена ненависті, виражається прямо напівфантастичне, неймовірне перебільшення, засноване на спотворенні, поєднанню різних контрастів: фантастичного з реальним, трагічного з комічним сатиричний малюнок загостреного, критично- викривального характеру, перекручування оригіналу
12 Теорія літератури: Інвекти́ва (від лат. invectiva (oratio)), у свою чергу походить від (лат. invehor накидаюся, нападаю) форма літературного твору, одна з форм памфлета, що висміює або гостро критикує реальну чи уявну особу або групу. Алегорія (гр. allеgoria іномовлення) вид метафори: іншомовне зображення предмета чи явища через інші, подібні до них, з метою наочно показати їх суттєві риси. Використовується, як правило, у загадках, байках і відзначається загальновпізнаваним характером. Алегорія засіб посилення поетичної виразності.
13 Теорія літератури: Контраст стилістична фігура протиставлення явищ, предметів, характерів; посилює змістовне й емоційне звучання твору. Використовується у віршах, прислівях та приказках, у назвах книг і творів. Це фігура побудована на використанні антонімічних пар. У Т. Шевченка поетичний контраст це не просто художній прийом, а мистецький підхід, метод пізнання дійсності, у якій було аж надто багато протиріч.
15 4.Наявний епіграф. 5.Центральною картиною є зображення «генерального мордобитія». 6.Автор також звертається до історичної ретроспективи (Петро І, Катерина ІІ, гетьман) Композиція: Гетьман Павло Полуботок
16 Композиція: Експозиція: пролог, в якому поет розмірковує над тим, що кожна людина має власну долю; зображує соціальні й моральні гріхи, які процвітають в країні. Завязка: лаштування пяного ліричного героя до сну і врешті-решт його політ до неба. Розвиток дії: змалювання загальної картини життя у часи покріпачення самодержавством простого люду. Кульмінація: сатиричне висміювання катів і грабіжників народу. Розвязка: «Не здивуйте, / Брати любі, милі, / Що не своє розказав вам, / А те, що приснилось».
21 Особливості назви: Назва поеми несе певне ідейне навантаження. В українській літературі часто використовувалась метафора сну, від якого народ скоро повинен прокинутись. Поет показує старшні картини самого цього сну. Більш того сон стає сатиричним прийомом, який дає поетові волю в сатиричному, гіперболізованому та символічному змалюванні суспільних вад.
22 Карта персонажів твору:
24 Ґронування: цар Микола ІІ
29 Тестове опитування: 1. Закінчіть фразу відповідно до змісту твору: «У всякого не тільки своя доля, а й…»: а) погляд на довкілля; б) індивідуальні здібності; в) життєвий шлях; г) нахили і здібності. 2. «Щедра та розкішна» людина: а) храми мурує; б) богобоязлива; в) намагається «неситим оком за край світа зазирати»; г) не реагує на будь-яке лихо. 3. «Царят і старчат» поет називає: а) адамовими дітьми; б) тихими і тверезими; в) байдужими до власної долі; г) загарбниками і поневолювачами рідного краю.
30 4. Хижина ліричного героя, що зявився напідпитку додому, нагадувала: а) садок вишневий; б) море перед бурею; в) достиглу ниву; г) тихий рай. 5. Як характеризується сон пяного з бенкету: а) віщим; б) дивним; в) казковим; г) миттєвим. 6. Птах, який супроводжував політ героя у сні: а) сокіл; б) орел; в) сова; г) жайворонок.
31 7. Вирушаючи у підхмарну подорож, герой залишає край: а) неприязний; б) Богом забутий; в) сліз і страждання; г) де землі родючії й сади квітучі. 8. Твір Т. Шевченка, про героїню якого згадує він у «Сні», зазначаючи: То покритка, попідтинню / з байстрям шкандибає, / батько й мати одцурались, / й чужі не приймають. а) «Тополя»; б) «Лілея»; в) «Катерина»; г) «Причинна». 9. З якою метою оповідач звертається до Бога? Щоб він: а) побачив, що відбувається на землі; б) покарав винних у соціальній несправедливості; в) поспівчував горю покритки; г) щораз ощасливлював бідних людей.
32 10. Для чого ліричний герой здійснював мандри по небу? Щоб: а) дослідити життя в підхмарї; б) відчути радість і насолоду від цього; в) віднайти на краю світу рай; г) поспілкуватися з Богом. 11. Пролітаючи над містом, сновидець міг спостерігати за: а) театральним дійством; б) спорудженням храмів; в) муштрою солдат; г) катуванням злочинця. 12. Царицю поет у творі називає: а) зівялою квіткою; б) опалим листям; в) засушеним опеньком; г) пораненим птахом.
33 Олег Шупляк Сюрреалістичні картини з оптичними ілюзіями.
Презентация на тему Т.Шевченко «Сон»
Слайды и текст этой презентации
Т.Шевченко «Сон» («У всякого своя доля. «)
Усі на сім світі — І царята, і старчата — Адамові діти. Т. Шевченко
Поема «Сон»- « сміливий маніфест слова проти темного царства»; є першим у Росії сміливим і прямим ударом на гниль і неправоту кріпосництва»
І.Франко
Чи довго ще на сім світі Катам панувати? Т. Г. Шевченко
Історія написання поеми «Сон»
В Україні Т.Шевченко провів кінець весни, все літо і всю осінь 1843 року, повернувся до Петербурга в лютому 1844 року. У цей час він і написав «Сон» («У всякого своя доля»), де відтворив живі враження дикої сваволі поміщиків, злиденного життя і нестерпних страждань кріпаків. Свій гнів вилив він у поемі, яка є гострою сатирою на царську Росію часів Миколи І, на всю систему самодержавного ладу.
Будучи еще в Петербурге, я слышал везде дерзости и порицания на государя и правительство. Возвратясь в Малороссию, я услышал еще более и хуже между молодыми и между степенными людьми; я увидел нищету и угнетение крестьян помещиками, посессорами и экономами-шляхтичами, и все это делалось и делается именем государя и правительства.
Із відповіді Т.Шевченка на допиті в 1847р.
Зображення
російського тоталітарного імперського режиму,
картин реального життя народу в умовах самодержавної Росії.
засудження аморальності й паразитизму господарів країни;
заклик до самоусвідомлення народу, пробудження його національної гідності
Ліро-епічна сатирична поема; політична сатира; поема-інвектива.
Підзаголовок твору — «Комедія» — вказує на комічно-сатиричний, гротескно-кумедний характер змальованих у ньому основних сцен-картин, особливо наприкінці поеми.
Інвекти́ва (від лат. invectiva (oratio)), у свою чергу походить від (лат. invehor — накидаюся, нападаю) — форма літературного твору, одна з форм памфлета, що висміює або гостро критикує реальну чи уявну особу або групу.
Алегорія (гр. allеgoria — іномовлення) — вид метафори: іншомовне зображення предмета чи явища через інші, подібні до них, з метою наочно показати їх суттєві риси. Використовується, як правило, у загадках, байках і відзначається загальновпізнаваним характером. Алегорія — засіб посилення поетичної виразності.
Контраст — стилістична фігура протиставлення явищ, предметів, характерів; посилює змістовне й емоційне звучання твору. Використовується у віршах, прислів’ях та приказках, у назвах книг і творів. Це фігура побудована на використанні антонімічних пар. У Т. Шевченка поетичний контраст — це не просто художній прийом, а мистецький підхід, метод пізнання дійсності, у якій було аж надто багато протиріч.
5.Центральною картиною є зображення «генерального мордобитія».
6.Автор також звертається до історичної ретроспективи (Петро І, Катерина ІІ, гетьман)
Гетьман Павло Полуботок
Експозиція: пролог, в якому поет розмірковує над тим, що кожна людина має власну долю; зображує соціальні й моральні гріхи, які процвітають в країні. Зав’язка: лаштування п’яного ліричного героя до сну і врешті-решт його політ до неба. Розвиток дії: змалювання загальної картини життя у часи покріпачення самодержавством простого люду. Кульмінація: сатиричне висміювання катів і грабіжників народу. Розв’язка: «Не здивуйте, / Брати любі, милі, / Що не своє розказав вам, / А те, що приснилось».
Асоціативний ряд вступної частини:
— «Той мурує, той руйнує»;
— « Той неситим оком за край світа зазирає»;
— «Той тузами обирає свата»;
— «А той нишком у куточку гострить ніж на брата»;
— «Запустить пазурі в печінки»;
— «Кров, як воду, точить».
Асоціативний ряд «Україна – земний рай»
— «світає, край неба палає»;
— «соловейко сонце зустрічає»;
— «тихесенько вітер віє»;
— «степи, лани мріють»;
— «верби зеленіють»;
— «тополі… розмовляють з полем»;
— «країна повита красою».
Асоціативний ряд «Україна – пекло»
— «Немає там власті»;
— «Немає там кари»;
— «Латану свитину з каліки знімають»;
— «Покритка з байстрям шкандибає»;
— «Батько й мати одцурались;
«Розпинають вдову за подушне»;
«А сина кують, в військо оддають»;
«Під тином опухла дитина, голоднеє мре».
Асоціативний ряд: Сибір
— «Вітер віє…. сніг біліє»;
— «Туман і пустота»;
— «Людей не чуть»;
— «Загули кайдани»;
— «заворушилася пустиня»;
— «мерці за правдою встають»;
— «злодій штемпований кайдани волочить»
— «розбійник зубами скрегоче»;
— «цар всесвітній, цар волі»;
— «не плаче, не стогне».
Назва поеми несе певне ідейне навантаження. В українській літературі часто використовува-лась метафора сну, від якого народ скоро повинен прокину-тись. Поет показує старшні картини самого цього сну. Більш того сон стає сатиричним прийомом, який дає поетові во-лю в сатиричному, гіперболізо-ваному та символічному змалю-ванні суспільних вад.
Карта персонажів твору:
Ґронування: цар Микола ІІ
Чиновники і панство:
— Риси: улесливість, жадність, алчність, ненажерливість, підступність.
— «Деруть і з батька, і з брата».
— «П’явки людські».
— Пузаті, сопуть, хропуть, понадувались, як індики.
1. Закінчіть фразу відповідно до змісту твору: «У всякого не тільки своя доля, а й…»: а) погляд на довкілля; б) індивідуальні здібності; в) життєвий шлях; г) нахили і здібності. 2. «Щедра та розкішна» людина: а) храми мурує; б) богобоязлива; в) намагається «неситим оком за край світа зазирати»; г) не реагує на будь-яке лихо. 3. «Царят і старчат» поет називає: а) адамовими дітьми; б) тихими і тверезими; в) байдужими до власної долі; г) загарбниками і поневолювачами рідного краю.
4. Хижа ліричного героя, що з’явився напідпитку додому, нагадувала: а) садок вишневий; б) море перед бурею;
в) достиглу ниву; г) тихий рай. 5. Як характеризується сон п’яного з бенкету: а) віщим; б) дивним;
в) казковим; г) миттєвим. 6. Птах, який супроводжував політ героя у сні: а) сокіл; б) орел; в) сова; г) жайворонок.
7. Вирушаючи у підхмарну подорож, герой залишає край: а) неприязний; б) Богом забутий; в) сліз і страждання; г) де землі родючії й сади квітучі. 8. Твір Т. Шевченка, про героїню якого згадує він у «Сні», зазначаючи: «То покритка, попідтинню / з байстрям шкандибає, / батько й мати одцурались, / й чужі не приймають». а) «Тополя»; б) «Лілея»; в) «Катерина»; г) «Причинна». 9. З якою метою оповідач звертається до Бога? Щоб він: а) побачив, що відбувається на землі; б) покарав винних у соціальній несправедливості; в) поспівчував горю покритки; г) щораз ощасливлював бідних людей.
10. Для чого ліричний герой здійснював мандри по небу? Щоб: а) дослідити життя в підхмар’ї; б) відчути радість і насолоду від цього; в) віднайти на краю світу рай; г) поспілкуватися з Богом. 11. Пролітаючи над містом, сновидець міг спостерігати за: а) театральним дійством; б) спорудженням храмів; в) муштрою солдат; г) катуванням злочинця. 12. Царицю поет у творі називає: а) зів’ялою квіткою; б) опалим листям;
в) засушеним опеньком; г) пораненим птахом.
Олег Шупляк
Сюрреалістичні
картини з оптичними
ілюзіями.
Презентація на тему «Т.Г.Шевченко»
Презентація на тему: Т.Г.Шевченко
Підготував
л-ст Голик Б.С.
Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого 1814р. в с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії.
Його батьки, що були кріпаками багатого поміщика В. В. Енгельгардта, незабаром переїхали до сусіднього села Кирилівки.
1822р. батько віддав його “в науку” до кирилівського дяка. За два роки Тарас навчився читати й писати, і, можливо, засвоїв якісь знання з арифметики.
Після смерті у 1823р. матері і 1825р. батька Тарас залишився сиротою. Деякий час був “школярем-попихачем” у дяка Богорського. Вже в шкільні роки малим Тарасом оволоділа непереборна пристрасть до малювання.
Літературна та художня діяльність
Творчість Шевченка — багатогранна, як його талант. Літературна спадщина Шевченка обіймає велику збірку поетичних творів («Кобзар»), драму «Назар Стодоля» і 2 уривки з інших п’єс; 9 повістей, щоденник та автобіографію, написані російською мовою, записки історично-археологічного характеру («Археологічні нотатки»), 4 статті та понад 250 листів. З мистецької спадщини Шевченка збереглося 835 творів живопису і графіки, що дійшли до нас в оригіналах і частково у гравюрах та копіях. Її доповнюють дані про понад 270 втрачених і досі не знайдених мистецьких творів.
Рання творчість
До ранньої творчості Шевченка належать балади «Причинна» (1837), «Тополя» (1839) й «Утоплена» (1841), що мають виразне романтичне забарвлення. Поетичним вступом до «Кобзаря» (1840) був вірш «Думи мої, думи мої», у якому, висловлюючи свої погляди на відношення поезії до дійсності, Шевченко підкреслив нерозривну єдність поета зі своїм народом. Із цим віршем тематично споріднена поезія «Перебендя», у якій відобразилися думки молодого Шевченка про місце поета в суспільстві. Особливе місце серед ранніх творів Шевченка посідає соціально-побутова поема «Катерина» — хвилююча розповідь про трагічну долю української дівчини, яку знеславив московський офіцер.
Т. Шевченко. «Катерина». 1842
Творчість останніх років життя
Десятирічне заслання вимучило Шевченка фізично, але не зломило його морально. Після повернення поета на волю починається останній етап його творчості (1857 — 1861). Розпочинає його поема «Неофіти», написана в грудні 1857. Незакінчена поема «Юродивий» (1857) Оглянувши пройдений доти життєвий шлях, Шевченко написав ліричний триптих «Доля», «Муза» «Слава» (1858). Тема циклу — самоусвідомлення поетом своєї творчості
Наприкінці життя Шевченко почав перекладати «Слово о полку Ігоревім» (1860), та встиг перекласти лише два уривки — «Плач Ярославни» і «З передсвіта до вечора». Свій останній поетичний твір, вірш «Чи не покинуть нам, небого», Шевченко закінчив за 10 днів до смерті.
«І мертвим, і живим,
і ненародженим…»
Історія написання
Твір написаний Т. Шевченком 1845 р. у В’юнищі, його автограф міститься в альбомі «Три літа». На відміну від усіх відомих послань, цей твір вражає всеохоплюючими масштабами адресатів: це й усі минулі покоління українців («мертві»), і Шевченкові сучасники («живі»), і далекі нащадки («ненарожденні»), українці, що мешкають у своїй землі, і ті, кого доля завела в далекі краї — до кожного звернене слово поета-пророка. Характер послання сам автор визначив як «дружнєє», хоча лунають у ньому гострі, палкі слова, звернені до тих, кому дано можливість вершити долю України.
Головна проблема твору — це обов’язок інтелігенції перед народом.У творі органічно поєднується гостра критика ліберального панства із закликом до передової дворянської інтелігенції брататися з народом. У посланні зафіксовано такі, тоді ще далеко не усвідомлені суспільною думкою, риси лібералів, як демагогія, фальшивий патріотизм і народолюбство. Гострою критикою тавроване плазування доморощених лібералів перед іноземщиною, бездумне бажання перенести «великих слів велику силу» з «чужого поля» на рідну землю.
Твір піднімає широкий спектр проблем: походження українців, правдиве прочитання історії України, мова як один із засобів національної самоідентифікації, стосунки між суспільними верствами, умови створення та шляхи розвитку гармонійного українського суспільства.
Твір починається вступом, який перегукується філософською думкою з віршем Г. Сковороди «Всякому місту — звичай і права»:
Т. Шевченко Г. Сковорода
І смеркає, і світає, Всякому городу нрав и права;
День Божий минає, Всяка имеет свой ум голова;
І знову люд потомлений Всякому сердцу своя есть любовь,
І все спочиває. Всякому горлу свой есть вкус каков,
Тілько я, мов окаянний, А мне одна только в свете дума,
І день і ніч плачу А мне одно только не йдет с ума.
На розпуттях велелюдних…
Поет любить свою Україну, бажає їй добра, розуміє, що правда з «чужого поля» не зросте на нашій землі, бо «в своїй хаті своя й правда, і сила, і воля». Дворянство, розпещене й примхливе, вивчене в чужих землях, повинно нарешті усвідомити свій нерозривний зв’язок з Україною, адже рідну землю, Дніпро, гори, які є найбільшим багатством кожного українця, не купиш, не забереш
із собою закордон.
Поет виражає складну гаму почуттів до таких «патріотів»: він то вибухає гнівом, то проникливо просить усвідомити необхідність об’єднатися всім суспільним верствам для майбутнього блага України.
У кінці поеми-послання поет благає:
«Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата»,
бо в основі української душі є любов до людини, заповідана Ісусом
Cон
Поема «Сон» — перша політично-сатирична поема у творчості поета.
Поему «Сон» Тарас Шевченко написав після повернення з України, вражений стражданнями земляків. У цьому творі автор найповніше виразив політичні вимоги покріпаченого селянства. «Сон» написаний від першої особи у формі розповіді. Це дало авторові змогу виразити власне ставлення до зображуваних подій. Художній прийом сну, обраний Шевченком, допомагає і розкриттю ідейно-тематичного змісту поеми, і жанровим особливостям, бо життя, змальоване у творі, дійсно нагадує сон, оскільки суперечите усім реаліям.
Образ оповідача в поемі наближений до автора і є виразником його думок, його ставлення до подій, відтворених у поемі. Оповідач ніби пролітає у сні над безмежними просторами України і Росії, де спостерігає страшні картини життя народу, знущання поміщиків, чиновників, царя. Ці картини начебто витвір сонної уяви (таке сниться лише юродивим та п’яницям). Як самостійний персонаж оповідач бере безпосередню участь у всіх подіях, про які розповідає.
Епіграф розкриває бажання автора розказати людям правду про суспільство зла і насильства.
Картини страждання гноблених протиставляються зображенню мізерності царського палацу, його підданих. Царське подружжя змальовується як потворні непривабливі істоти.
Засобами сатири у поемі є гротеск, сарказм та іронія.
Поема «Сон» — перший в українській літературі твір політичної сатири, Форма сну не тільки не затіняє викривального змісту, а наче підкреслює нереальність такого жахливого існування людини.
Заслання підірвало здоров’я Шевченка. На початку 1861р. він тяжко захворів і 10 березня помер. Незадовго до смерті написав останній вірш — “Чи не покинуть нам, небого”.
Похований був на Смоленському кладовищі. Через два місяці, виконуючи заповіт поета, друзі перевезли його прах на Україну і поховали на Чернечій (тепер Тарасова) горі біля Канева.