Марія пономаренко ведмедикова малина читати
Марія Пономаренко
ПОДАРУНОК
Настала весна. Багато клопотїв з’явилося у звірів та птахів. Усі вони чепурили свої оселі, лісові галявини. Дехто змінював вбрання: зайці скидали білі шубки, а натомість одягали сірі, вовки та ведмеді лише обновляли старі кожухи, бо не звикли міняти кольору.
Та найбільше метушились малята, потай від усіх готуючи подарунки, адже незабаром — мамине свято. У цей день на головній лісовій галявині мали зібратися найповажніші мешканці лісу й вирішити, кому ж присудити головний приз за найкращий подарунок.
Засмучений, сидів у своїй хатинці лише зайчик Сіра Шубка. Йому теж хотілося порадувати маму, проте він ніяк не міг придумати для неї подарунка. Ось зайчик вийшов надвір. У лісі де не глянь — біжать струмки. 
На горбочку, якраз біля головної галявини, побачив зайчик Сіра Шубка блакитну квіточку на тонкій стеблині.
— Хто ти? — запитав зайчик.
— Пролісок, — відказала квіточка, — Дуже соромно не знати мене, адже розквітаю я щовесни.
— Це моя перша весна, — зніяковів зайчик, — тому й не чув про тебе,
— Ага, он воно що! — розсміявся пролісок. — А чому ти такий засмучений?
— Як же мені не сумувати? Завтра мамине свято, а я подарунка ще не маю.
Пролісок співчутливо подивився на зайчика, трохи подумав та й каже:
— То, може, візьми мене та й подаруй своїй мамі.
— Як же я візьму?! — розгубився зайчик. — Ти ж тоді не будеш рости.
— Звісно, не буду, — зітхнув пролісок, — але ж ти не маєш подарунка. Усі матимуть, а ти — ні.
— Дякую тобі, проліску, — раптом зраділо зайченя. — Тепер я знаю, що подарувати мамі!
І ось в день свята мам геть усі дітки прийшли на головну лісову галявину. Кожне з них принесло дбайливо загорнений у торішнє листя подарунок. 
Тільки в Сірої Шубки в лапках не було нічого. Подарунки ті були й справді напрочуд гарні: різьблені скриньки й розфабовані мисочки, горішки і ткані рушнички, вишивані серветки й намисто з шипшини. Нарешті дійшла черга й до Сірої Шубки. Зайчик узяв маму за лапку й повів на горбочок: там синіла квітка.
— Я дарую тобі, матусю, ось цього проліска. Тільки зірвати його я не міг, адже він тоді не ростиме. Дякую тобі, мій любий синочку, — розчулилася зайчиха, — Дякую за чудовий подарунок!
Коли ж усі подарунки було мамам вручено, лісових мешканців звернувся ведмідь на ймення Буркотун:
— Ми тут порадилися й вирішили головний приз віддати зайчикові Сірій Шубці,
— Ура! — закричали звірята, бо їм сподобалися слова старого ведмедя,
— Тримай міцно! — Буркотун подав зніяковілому зайчикові лозяного кошика, вщерть наповненого рожевобокими яблуками, ще восени зірваними з лісової яблуньки. — їж на здоров’я, та не забудь маму почастувати, — Буркотун весело примружив очі,
— Не забуду! — сказав зайчик і подав кошик із яблуками мамі.
Дивіться на нашому сайті поезії, присвячені мамі:
«Моя люба мати,
Калиновий цвіт,
В тобі, рідна мати,
Весь мій любий світ.
В тобі моє щастя,
В тобі моя ціль,
Моїм твоє горе,
Моїм є твій біль. «
«Моя люба мати, Читайте багато гарних віршів про маму від Марійки Підгірянки, Юрка Шкрумеляка, Валентини Бондаренко, Марії Пономаренко, Олеся Лупія, Варвари Гринько, Наталки Талиманчук, Віктора Геращенка, Наталі Забіли, Анатолія Костецького, Андрія Малишка, Євгена Сверстюка, Романа Завадовича, Лідії Компанієць, Віктора Геращенка, Наталки Позняк, Миколи Подоляна, Василя Симоненка, Ірини Жиленко, Володимира Підпалого, Степана Олійника та інших відомих українських поетів.
ІІ. Робота з дитячою книгою.
Організаційна частина.
ІІ. Робота з дитячою книгою.
1. Підготовка дітей до сприймання навчального матеріалу.
Читання прислів’їв на картках (у кожної дитини по одному).
§ Без охоти нема роботи.
§ Без роботи день роком стає.
§ Без труда нема плода.
§ Губами говори, а руками роби!
§ Де руки й охота, там скора робота.
§ Для нашого Федота не страшна робота.
§ Діло майстра величає!
§ Заклопотався, як квочка коло курчат.
§ Коли почав орати, то у сопілку не грати!
§ Маленька праця краща за велике безділля.
§ На дерево дивись, як родить, а на чоловіка, як робить.
§ Не одежа красить людину, а добрі діла.
§ Бджола мала, а й та працює.
— Чим схожі ці прислів’я? (Йдеться про працю).
— Як ви думаєте, хто повинен працювати? (Всі).
— Для чого?
— Праці належить значна частина людського життя, навіть можна сказати, що без праці життя неможливе. Тому багато письменників і поетів у своїх творах говорять саме про працю (роботу, труд).
2.Робота над віршем Іванни Блажкевич «Богданко».
1) Виразне читання вчителем.
-Саме такий вірш я вам зараз і прочитаю.
2) Колективне відтворення прослуханого, розмірковування про почуте.
— Я прочитала вірш, який називається «Богданко». Його написала Іванна Блажкевич.
— Що саме робить Богданко? (Пише, малює, майструє, клеїть, ліпить).
— Що він може змайструвати?
— Що клеїть? Що ліпить?
— Як він це робить? (Без принуки). Як це?
3) Словникова робота.
Ф і з к у л ь т х в и л и н к а.
Хлопчик Богданко — учень старанний.
Пише, читає і дуже уважний.
Та відпочинок він любить ще й як,
Бо танцювати великий мастак. (Рухи під музичний супровід).
4) Розглядання дитячої книжки.
— А тепер подивіться на книжечку, яку я вам читала, знайдіть її у своїх збірках.
— Чи дійсно це та книжечка? Що тут намальовано?
— Про що ви подумали, дивлячись на малюнок?
— Погляньте на написи. Де прізвище автора?
— Чому немає прізвища автора?
— Де назва книжки? Покажіть! Прочитайте!
— Як ви розумієте цей напис?
— Чи відповідає назві малюнок?
— Подивіться на останню сторінку обкладинки. Яку інформацію можна там прочитати?
— Відкрийте книжку. Чи можна сказати, що це вірш, який я вам читала?
— Перегорніть далі і спробуйте знайти вірш, який я читала.
— Давайте перевіримо, чи дійсно це він. Прочитайте назву. Хто автор?
— Іванна Омелянівна Блажкевич — українська письменниця, яка тривалий час працювала вчителькою і вихователькою дитячого садка. Вона писала не тільки вірші, а й інші твори.
6) Розглядання дитячого малюнка.
— Розгляньте малюнок, чи відповідає він змісту вірша?
— Що із зображеного використовується для малювання? Аплікації? Ліплення? Шиття?
— До чого закликає дітей автор вірша? (Теж без діла не сидіти, а щось корисне робити).
Ф і з к у л ь т х в и л и н к а.
Читай, читай, голівонько,
Та трішки відпочинь. (Круговірухи головою).
А спинка, мов лінієчка,
Усі турботи скинь. (Почергово піднімають ліве і праве плече).
— А тепер закрийте книжечки і послухайте ще один віршик.
3. Робота над віршем В. Гродської «Вчуся у бабусі».
1) Виразне читання вчителем.
— Я прочитала вірш Варвари Гродської «Вчуся у бабусі».
2) Колективне відтворення прослуханого, розмірковування про почуте.
— Про кого розповідається в цьому віршику? (Про дівчинку).
— Доведіть. (Я сама, трудівниця).
— З кого бере приклад дівчинка?
— Що сказано про вік бабусі? Скільки їй років?
— Яку роботу допомагала бабусі робити онучка?
— Хто з вас допомагає бабусі вдома? Як?
3) Розглядання дитячої книжки (продовження).
— Знайдіть цей вірш у книжечці. За якими ознаками ви його знайшли?
— Прочитайте назву.
— Хто автор?
4) Розглядання дитячого малюнка.
— Кого зобразив художник на малюнку?
— Чи відповідає він змісту вірша?
— Який у них настрій?
— Які почуття дівчинки можна розгледіти на малюнку? (Любові, поваги).
— Який ще малюнок можна створити?
— Яка основна думка вірша? (Потрібно допомагати старшим).
4. Підсумкова бесіда.
Завдання на останній сторінці обкладинки.
5. Рекомендації до самостійної діяльності.
— Вам сподобались вірші, які ми читали? Я пропоную вам намалювати вдома портрет того героя, який більше сподобався.
— А ще у цій книжечці, крім віршів, які ми опрацювали, є й інші, а також оповідання. Ви можете почитати їх удома разом з батьками, а на наступних уроках поділитесь своїми враженнями. Також можна розфарбувати малюнки.
ІІІ. Підсумок уроку.
Т е м а. Робота з дитячою книжкою. «Тигр утік із зоопарку». Марія Пономаренко, Ведмедикова малина.
М е т а. Удосконалювати вміння самостійно спілкуватися з дитячою книжкою: виділяти та розрізняти основні написи на обкладинці; правильно називати книжку, знаходити твір у книжці-збірці з опорою на її назву та ілюстрації всередині книжки. Удосконалювати аудіативні вміння, вчити давати повні відповіді на запитання, збагачувати словниковий запас; формувати вміння висловлювати власну думку, враження від прослуханого. Розвивати мовлення, мислення; виховувати інтерес до життя звірів, турботливе ставлення до них, працелюбність, щедрість, бажання допомагати друзям.
О б л а д н а н н я: комплекти дитячих книжок «Читаю сам», ілюстрації тварин (ведмідь, заєць, їжак, білка) звичайних та казкових.
Зміст уроку
І. Організаційна частина.
Вже дзвінок нам дав сигнал,
працювати час настав.
Тож і ми часу не гаймо,
працювати починаймо.
Марія Пономаренко, «Зимова казка»
Марія Пономаренко
ЗИМОВА КАЗКА
Вже осінь пішла собі спочивати, а зима чомусь барилася. Принишклий ліс ще тільки дрімав, адже не міг заснути, бо не було в нього теплої снігової ковдри. Нелегко й звірятам. Ніяк не міг зігрітись у своїй постельці їжачок Голочка, мерзлякувато тулилося до теплого маминого боку ведмежа Ласунчик, та найгірше зайчикам Буханчику й Стрибайчику. Саме поскидали вони свої сіренькі кожушки та повдягали сніжно-білі. А як вийдеш у них зі своїх хатинок, коли біле так далеко видно?
Зажурилися зайчата: так хочеться їсти, та й лапки не завадило б розім’яти. А тут ще тітка Сойка сіла на найвищу сосну і закричала:
— Біда! Біда! У нашої Зимоньки-Зими нещастя! Злий Північний Вітер украв лантуха із снігом. Що ж воно буде? Біда! Біда!
— Он воно що! — сказав Вуханчик братикові Стрибайчику.— Треба щось робити.
— Але що? —розгубився Стрибайчик.— Хіба ми зможемо перемогти Північний Вітер, адже він такий лютий і дужий!
— Удвох ми, звичайно, нічого не вдіємо,— погодився Вуханчик.— Та, може, щось порадить дідусь Вухань. 
Дідусь уважно вислухав малят і зітхнув: — Північний Вітер не тільки злий, а й підступний. Так просто лантуха із снігом не віддасть.
— Що ж робити, дідусю? — спитав Вуханчик. Старий Вухань ласкаво подивився на внука:
— Лихові можна зарадити, та тільки чи витримаєш випробування?
— Витримаю! — твердо мовив Вуханчик.
— Але насамперед пам’ятай, що з рук ворога нічого не можна брати. І до Палацу Північного Вітру ти повинен іти сам.
— А я? — образився Стрибайчик.
— Ми будемо чекати, а це теж нелегко.
Ох, як же Вуханчик мчав до палацу, де мешкав Північний Вітер!
Коли зовсім знесилювався, то спочивав трохи, а потім знову рушав у дорогу.
Здавалося, Північний Вітер тільки й чекав на гостя, бо вилетів назустріч:
— Ласкаво запрошую, Буханчику! Радий тобі, дуже радий!
— Спасибі, — подякував зайчик.— У мене є до тебе справа.
— Справа? — удавано здивувався Північний Вітер.— Полишимо всі справи, давай-но краще я пригощу тебе,— і він підвів зайчика до столу, вставленого різними овочами. Там була навіть капуста. В зайчика аж слина потекла, проте він згадав наказ старого Вуханя.
— Дякую, але я не голодний.
— Не голодний, кажеш,— посміхнувся Вітер.— То чого ти хочеш від мене?
— А щоб ви віддали матінці Зимі лантух із снігом. Навіщо він вам?
— Лантух із снігом? Я не брав його.
— Брали,— заперечив Буханчик.— Інакше Зима давно принесла б нам снігу.
— Он воно що! — зареготав Вітер.— Іди геть звідси! — і він надувся і дихнув таким холодом, що Буханчик скрутився в клубок.
— Віддайте сніг,— наполягав малий.— Віддайте, а то гірше буде.
— Стій! — почув раптом Вітер. Глянув — і закляк на місці. На нього йшла красуня Зима в білому кожушку.— Зайчик не злякався тебе, отже, виконуй його бажання. 
Що було робити злому Північному Вітрові? Пішов до комори та й виніс лантуха. Зима хутенько взяла того лантуха з Вітрових рук, і разом з Буханчиком вони подалися додому.
І ось закружляли у повільному танку безліч легеньких сніжинок. А Зима все сипала та приказувала:
— Щоб добре вродили запашні суниці, цілющі чорниці, інші ягоди й грибочки — усім доням і синочкам, всім пташкам і всім звірятам, а також їх мамам, татам.
І справді, того року врожай був на диво щедрий.
За матеріалами: Марія Пономаренко. «Подарунок». Казки. Художник Сосніна Надія. Видавництво «Веселка», 1988.
Дивіться також на «Малій Сторінці»:
Казки Марії Пономаренко для дітей: «Зимова казка», «Подарунок», «Старий ліхтар».
Чимало українських письменників творили казки. Серед них Іван Франко, Леонід Глібов, Марко Вовчок, Леся Українка, Олена Пчілка, Юрій Федькович, Григорій Квітка-Основ’яненко, Левко Боровиковський, Петро Гулак-Артемовський, Євген Гребінка, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Юрій Федькович, Іван Наумович, Василь Сухомлинський та багато-багато інших. Всупереч труднощам історичного шляху, українська літературна казка розвивалася і свідчила про те, що в мистецьких пошуках українські письменники йшли в ногу з письменниками Європи і світу.