Розповідь про лікарську рослину малину
МАЛИНА ЗВИЧАЙНА
Малина звичайна — Rubus idaeus L. (від rubus — лат. назви малини або ожини; від ruber — червоний; idaeus — від грец. idaios — ідський (за Плінієм, від гори Іда на о. Кріт) — напівкущ з роду рубус (Rubus L.) родини розові (Rosaceae L.); рос. назва — малина, англ. — raspberry. Дикоросла М.з. росте в лісовій і лісостеповій зонах Росії, на Кавказі, в Західному і Східному Сибіру, в Україні у мішаних і хвойних лісах, у горах (до 2000 м), на галявинах, вирубках, згарищах, по берегах річок, в ярах. М.з. широко культивується на присадибних ділянках і в промислових цілях. Відомо багато сортів рослини, в тому числі — ремонтантних, із жовтими і чорними плодами.
Малина звичайна — колючий напівкущ, має річні вегетативні пагони і здерев’янілі дворічні стебла, завв. 0,5–1,8 м. Однорічні пагони трав’янисті, безплідні, із загнутими донизу колючками, зелені, із сизим нальотом, дворічні пагони — здерев’янілі, з колючками тільки на бічних зелених гілочках, жовтувато-коричневого кольору, утворюють укорочені квітконосні гілочки. Листки чергові, трійчасті або непарно-перистоскладні, з 3–5(7) яйцеподібними листочками і ниткоподібними прилистками. Квітки двостатеві, п’ятипелюсткові, білі, у щиткоподібно-волосистому суцвітті і в пазушних малоквіткових китицях. Цвіте у червні–липні, плоди достигають у липні–серпні. Плід — складна червона соковита кістянка округлої чи конусоподібної форми, складається з великої кількості (30–60) окремих кістянок, що зрослися. Останні утворюють порожнистий конус з округлою верхівкою діаметром 7,5–12 мм. Усередині кістянки містять кісточку з ямчастою поверхнею. Плоди сизо-малинового кольору, кісточки — темно-жовтого.
Офіцинальною сировиною є плоди малини звичайної — Fructus Rubi idaei, які збирають лише в суху погоду, цілком стиглі, без квітоніжок і квітколожа. Їх складають у неглибокі кошики, швидко транспортують до місця сушіння, де очищують від гілочок, недозрілих і перезрілих, м’ятих і зіпсованих плодів і розкладають тонким шаром. Спочатку підв’ялюють на відкритому повітрі, потім досушують у сушарках при поступовому підвищенні температури (30–50–60 °С), розкладаючи тонким шаром на тканині, обережно перегортають. Вихід сировини — 16–18%. Термін придатності сушених плодів — 2 роки.
У народній медицині використовують квітки (Flores Rubi idaei) і листя (Folia Rubi idaei) М.з., які збирають у травні–червні й сушать під наметами. Листя рекомендують заготовляти з річних вегетуючих пагонів, обшморгуючи листочки із грубого загального черешка.
Плоди малини звичайної містять:
У науковій медицині застосовують свіжі й сушені плоди малини звичайної. Із свіжих плодів виготовляють малиновий сироп (Syrupus Rubi idaei), який використовують для поліпшення смаку ліків. Чай із сушених плодів призначають при різних простудних захворюваннях (чинить потогінну, анальгезивну і протизапальну дію). Як дієтичний продукт плоди малини звичайної споживають у натуральному вигляді при анемії, атеросклерозі, гіпертонічній хворобі, цукровому діабеті, для збудження апетиту й поліпшення травлення при екземі. При нефриті й подагрі вживання плодів малини протипоказане. Народна медицина рекомендує вживати пагони і листя малини звичайної як заварку до чаю, який п’ють при застуді, грипі, знесиленні після хвороби, при ревматизмі. Распбері-кетон підвищує шкірний інсуліноподібний фактор росту, стимулює ріст волосся й підвищує еластичність шкіри. З досвіду народної медицини відомо, що листя М.з. характеризується протизапальними, в’яжучими, антитоксичними, кровоспинними властивостями. Настій листя застосовують при хворобах органів дихання, кашлі, гарячці, діареї та ентероколіті, гастриті, при шлункових кровотечах і геморої, при надмірних менструаціях та проти висипів на тілі, вугрів, екземи. Зовнішньо настій листя застосовують для полоскання при стоматиті, фарингіті й ангіні, для примочок і зрошування при шкірних захворюваннях. В експерименті настій і настойка листя проявляють стресо- й гастропротекторні властивості. Настій квіток малини звичайної вживають при геморої, гарячці, а зовнішньо — при кон’юнктивіті, блефариті, для промивання обличчя при вуграх. Олійний настій квіток застосовують при дерматозі, зумовленому укусами комах. Відвар коренів малини звичайної у народній медицині використовують для лікування при бронхіальній астмі та неврастенії.
Лекарственное сырье растительного и животного происхождения. Фармакогнозия: Учеб. пособ. / Под. ред. Г.П. Яковлева. — СПб., 2006; Лікарські рослини / Відп. ред. А.М. Гродзинський. — К., 1992; Растительные ресурсы России: Дикорастущие цветковые растения, их компонентный состав и биологическая активность. Т. 2. Семейства Actinidiaceae — Malvaceae, Euphorbiaceae — Haloragaceae. — СПб., 2010.
Малина обыкновенная
Содержание
В официальной медицине используют свежие и сушеные плоды малины, реже листья. Сироп из свежих плодов малины применяется для улучшения вкуса лекарств. Настой и чай из сушеных плодов малины обладает хорошим потогонным, жаропонижающим, спазмолитическим, вяжущим и противовоспалительным действием, применяют при простудных заболеваниях и вирусных инфекциях (гриппе, ангине), лихорадках в послеродовый и послеоперационный периоды, а также рекомендуют в качестве противоцинготного (для укрепления десен) и витаминного (общеукрепляющего) средства. Настой из листьев малины в гинекологии применяют при гиперполименорое и чрезмерно обильных менструациях. Кроме того, свежие плоды малины – диетический продукт, их рекомендуют при атеросклерозе, анемии, хроническом ревматизме, гипертонической болезни и сахарном диабете, также они улучшают пищеварение, возбуждают аппетит, облегчают состояние больных при экземах различного происхождения. Сушеные плоды малины входят в состав многих потогонных чаев и сбора «Ароматный чай», а также противопростудных сборов. Листья малины входят в состав почечного и гинекологического сборов.
Малиновый лист обладает большим количеством веществ, придающих настою терпкость. Излишнее количество малинового листа в чайном сборе делает настой чрезмерно терпким на вкус, его невозможно пить. Следовательно, малиновый лист в чайный сбор нужно класть в очень небольших количествах.
В косметологии в основном используют свежие плоды малины. Сок малины применяют наружно при витилиго, жирной пористой коже, усеянной угрями, обильных веснушках, для стимулирования роста волос при облысении.
В дерматологии свежие плоды, сок, отвар плодов, цветков и листьев малины применяют внутрь в качестве дерматонического средства при псориазе, общеукрепляющего, противовоспалительного и адаптагенного – при пиодермии. Свежие плоды и сок, отвар их сухих плодов малины применяют при ихтиозе, облысении, витилиго, гнойничковых и вирусных заболеваниях кожи. Отвар листьев и цветков используют при гиперкератозе, пищевой аллергии с зудом.
Ботаническое описание
Полукустарник семейства розоцветных (Rosaceae) с многолетним корневищем и прямостоячими цилиндрическими побегами, высотой 50 — 200 см. На первом году жизни побеги зеленоватые, пушистые, с шипами. На второй год они древеснеют, теряют шипы, цветут, плодоносят и после плодоношения засыхают. Листья очередные, нижние непарноперистые, с 5 —7 листочками на черешках, верхние тройчатые с широкими, приросшими к черешку прилистниками. Цветки белые с опушенной зеленовато-серой чашечкой, собраны в мелкие метельчато-щитковидные соцветия, выходящие из пазух листьев. Плоды — малиново-красные, шаровидно-овальные многокостянки, легко снимающиеся с белого цилиндрического цветоложа. Цветет в мае — июне; плоды созревают в июле.
Распространение и места обитания
В диком виде встречается в лесной зоне и прилегающих районах лесостепной зоны Европейской части России и Западной Сибири. Растет в лесах, на опушках, вырубках, по берегам рек, лесным лугам, оврагам, среди кустарников, на горных склонах.