Порушення сну в похилому віці
Нарушения сна у пожилых людей
У 35% пожилых людей есть проблемы со сном. Чем старше возраст — тем чаще возникают такие нарушения. Это могут быть трудности с засыпанием, раннее пробуждение, прерывистый или поверхностный сон. Человека могут беспокоить яркие, неприятные сновидения, он может испытывать страх перед ночью или сновидениями, не чувствовать себя отдохнувшим на утро. Проблемы постепенно накапливаются: растет тревожность, напряженность, из-за чего заснуть становится сложнее, а период ночного отдыха длится меньше. Чтобы нормализовать режим, нужно определить причины, из-за которых он нарушился.
Почему появляются проблемы со сном?
Выделяют две категории нарушений.
Первичные. Чаще всего это — ночное апноэ, которое проявляется короткими задержками дыхания. Из-за них человек просыпается, а потом не может заснуть. Чем старше возраст, тем чаще возникают такие нарушения. Их риск выше у людей с лишним весом, склонных к долгому храпу. В других случаях спать мешает миоклонус (судороги, подергивания мышц), синдром беспокойства ног (подрагивание).
Вторичные. Возникают из-за неврологических, психических нарушений, некоторых соматических заболеваний. Это могут быть проблемы с сердцем (частые приступы стенокардии по ночам), бронхиальная астма или ХОБЛ, болевые синдромы, эндокринные патологии. Если расстройства сна связаны с физическим самочувствием, человек спит поверхностно, часто просыпается, но может потом заснуть. При неврологических проблемах трудности могут возникать и с засыпанием, и с поддержанием сна. В двух третях случаев вторичные нарушения связаны с психическими расстройствами: депрессиями, неврозами, деменцией, высоким уровнем тревожности и т.п.
Чаще у проблем со сном — сразу несколько причин. Для пожилых пациентов в их числе может быть ятрогенный фактор — прием лекарств, провоцирующих бессонницу. Среди таких препаратов — антидепрессанты, ноотропы, антиаритмические, гипотензивные, бронхолитические средства и пр. Инсомнию может вызывать их передозировка или побочное действие.
Задача геронтолога, психиатра или терапевта при работе с пожилым человеком — собрать максимум информации о том, как проявляется бессонница, какие она имеет особенности в конкретном случае. Важно определить ее основную причину. В диагностике имеет значение, во сколько засыпает человек, просыпается ли он ночью, как долго спит непрерывно, какими являются его сновидения, как он сам оценивает продуктивность сна. Характер нарушений и их возможные причины позволяют подбирать наиболее эффективный способ терапии.
Мы перезвоним в течение 30 секунд
Немедикаментозное лечение бессонницы у пожилых людей
На первом этапе нарушения сна пытаются скорректировать, не используя снотворные препараты. Для этого пожилым людям рекомендуют:
Лекарства от бессонницы для пожилых людей
Медикаменты используют только при условии, если соблюдение общих рекомендаций, коррекция режима, питания не дают результата. Снотворные препараты применяют с максимальной осторожностью:
Если нарушения сна вторичны, вызваны неким основным заболеванием, терапия направлена в первую очередь на его лечение. При первичных нарушениях лекарства назначают с учетом того, какая именно проблема провоцирует бессонницу. При мышечных спазмах эффективными могут быть транквилизаторы, при апноэ чаще используют циклопирролоны.
При назначении любых психоактивных, седативных и других препаратов пожилым пациентам дозировку максимально уменьшают, учитывая возраст, состояние здоровья. Нельзя самостоятельно увеличивать дозировку или продолжительность курса — это опасно развитием лекарственной зависимости, негативным влиянием на когнитивные функции. При долгом непрерывном приеме некоторых снотворных препаратов возможно снижение концентрации, внимания, мышления.
Нарушения сна и деменция
При старческой деменции и других делириозных расстройствах развивается тяжелая бессонница. Сами пожилые люди не жалуются на нее, но для находящихся рядом родственников такие нарушения сна становятся серьезной проблемой. Человек не засыпает сам, не дает спать окружающим, режим сна и бодрствования у него меняется. Терапия в этом случае требует специального подхода.
При деменции проблемы со сном проявляются как нарушение суточного режима: днем человек испытывает сонливость, а ближе к ночи нарастает беспокойство, возбуждение. Пациент может пытаться уйти из дома, собирать вещи, вязать узлы, переживать галлюцинации и т.п. Использовать транквилизаторы при таком состоянии опасно: они могут ухудшать самочувствие, делать пациента еще более беспокойным.
Возможно применение нейролептиков, коррекция ранее назначенной медикаментозной терапии. Врачи медцентра «Панацея» рекомендуют менять режим так, чтобы основной объем активности приходился на дневные часы. Это поможет восстановить суточный ритм, контролировать его, уменьшать частоту эпизодов бессонницы.
Опытные врачи. Лечение в стационаре или на дому. Круглосуточный выезд по Москве и области. Профессионально, анонимно, безопасно.
Как оформить родственника в нашу клинику?
Наша клиника обслуживает пожилых пациентов на дому, амбулаторно или в условиях стационара. Вы можете приехать к нам в любой день, чтобы осмотреть центр, познакомиться с медперсоналом, получить консультацию. Мы просим заранее согласовывать время визита по тел. +7 (495) 373-20-18.
Мы оказываем услуги на платной основе, после подписания договора, внесения оплаты. При обслуживании на дому график визитов сиделок, набор процедур согласовывается индивидуально. Пациентам, которые будут проходить амбулаторное или стационарное лечение, клиника может предоставлять автотранспорт.
Необходимые документы:
Геронтологический центр “Панацея”
Лечение, реабилитация при психических заболеваниях и деменции у пожилых людей.
© 2017—2021 Все права защищены.
129336, Москва,
Шенкурский проезд, дом 3б
Розлади сну у людей похилого віку
Розлади сну — одна з найпоширеніших і найважливіших проблем сучасної медицини. До того ж частота таких порушень значно зростає з віком і сягає, за різними даними, 28–45 % (NIHS, 2005). Етіологія розладів сну у людей похилого віку є багатофакторною. Зазвичай їх характер визначається комбінацією нормальних вікових змін структури сну; його порушень, зумовлених соматичними, неврологічними або психічними захворюваннями; патологічними синдромами, що виникають уві сні (наприклад, апное). Порушення сну значно впливають на якість життя індивіда.
Важливо відрізняти нормальні вікові зміни сну від патологічних. Загальновідомо, що з віком змінюється як тривалість сну, так і його структура та хронобіологічні характеристики. Сон у літніх осіб, як правило, скорочується в середньому до шести годин на добу. Крім цього, при фізіологічному старінні змінюється його структура: збільшується час засинання, кількість пробуджень і час неспання всередині періоду сну; зростає тривалість його поверхневих стадій, збільшується рухова активність уві сні. (Полуэктов, Стрыгин, 2014).
Хронобіологічні показники сну зі збільшенням біологічного віку людини змінюються: відзначається поява дрімання у денний час, формування поліфазного сну (коли він реалізується в кілька епізодів протягом доби), зсув циклу сну й неспання на більш ранній час, тобто посилення сонливості увечері й більш раннє пробудження зранку.
Вікові зміни хронобіологічних характеристик циклу сну й неспання пов’язують насамперед зі зменшенням ефективності дії світла, соціальними чинниками, а також із віковим погіршенням роботи «внутрішнього годинника» — супрахіазматичних ядер — і зниженням нічної секреції епіфізом гормону сну мелатоніну. Літні люди з низьким рівнем секреції мелатоніну частіше скаржаться на порушення сну й мають більшу кількість супутніх захворювань (Gallucci etal., 2014). Саме пацієнти старших вікових груп переважно мають більший «інсомнічний потенціал», зумовлений не лише фізіологічними віковими змінами циклу сну й неспання, але й супутніми соматичними захворюваннями, які можуть бути причиною порушень процесу сну. Як результат скарги на поганий нічний сон в осіб віком від 60 років зустрічаються в 3–4 рази частіше, ніж у середньому віці.
Інсомнія (безсоння) є одним із найпоширеніших порушень сну, яке потребує чіткої стратегії та планування. Хронічна інсомнія xарактеризується тривалістю понад місяць, розладом ініціації сну, його підтримки і зниження якості, а також порушенням соціальної, професійної та побутової адаптації. В осіб віком від 65 років інсомнія спостерігається щонайменше в 40 % випадків (Датиева и соавт., 2015). Окрім вікових змін циклу сну й безсоння, провідними причинами розвитку інсомнії у літніх особ є порушення розпорядку й гігієни сну — найчастіше через втрату «дисциплінувальної» ролі виробничої діяльності та зниження рівня фізичної активності (Полуэктов, Стрыгин, 2014).Негативний вплив на сон має коморбідна соматична, неврологічна та психічна патологія — за рахунок аферентної стимуляції (біль у спині та суглобах, серцеві аритмії, соматоформна дисфункція тощо); депресивні прояви — як у структурі розладів психіки, так і реакції на зміну соціального статусу, брак підтримки близьких, власна незатребуваність.
Лікування пацієнтів літнього віку з порушеннями сну залишається складною проблемою. Незалежно від причин інсомнії, передусім рекомендовано застосовувати методи поведінкової модифікації: коригування режиму сну й безсоння (зменшення перебування часу в ліжку, виключення денного сну, збільшення фізичної активності тощо), належне дотримання правил гігієни сну. Крім того, важливою є соціальна адаптація — літня людина має відчувати власну затребуваність та підтримку близьких. Відомо, що особи похилого віку з високою соціальною активністю, як правило, значно рідше страждають на інсомнії (Hellstr öm etal., 2014).
Підходи до лікувальної тактики включають усунення зовнішніх і внутрішніх чинників, що негативно позначаються як власне на процесі сну, так і на активних діях щодо здатності засинання та його структури. Нині використовують як медикаментозні, так і немедикаментозні підходи, причому сучасні методики спрямовані саме на відновлення структури сну, максимально наближеної до природної. В ідеалі слід лікувати не інсомнію, а психічне або соматичне захворювання, до структури якого вона входить, оскільки лише 12–25 % інсомній, за клінічними даними, належать до первинних (Arroll etal., 2012). На практиці зазвичай утруднене саме виявлення етіологічного чинника, адже причини інсомнії численні, тож основною метою лікаря стає призначення снодійних засобів.
При цьому необхідно дотримуватися таких принципів, як:
Так, за даними одного з досліджень, снодійні засоби постійно приймають 18 % чоловіків і 23 % жінок віком 60–70 років. Переважно це доступніші й дешевші препарати перших генерацій, що спричинюють швидкий розвиток феноменів звикання й залежності (Swift and Shapiro, 1993). Зокрема, при гострій (адаптаційній) інсомнії найчастіше використовують агоністи бензодіазепінових рецепторів, або так звані Z-препарати (золпідем, зопіклон, залеплон), а також бензодіазепіни із седативною дією (діазепам, клоназепам, феназепам) і небензодіазепінові ГАМКергічні засоби. Z-препарати слід призначати короткими курсами, враховуючи їх взаємодію з антигіпертензивними препаратами, серцевими глікозидами та цукрознижувальними препаратами, які найчастіше приймають пацієнти літнього віку. Не рекомендовано застосовувати бензодіазепіни у літніх пацієнтів при хронічній інсомнії через такі побічні ефекти, як зниження пам’яті, уваги, швидкості реакції, денна сонливість, запаморочення, атаксія і сухість у роті (Ляшенко и соавт., 2015).
Одним із напрямів лікування інсомнії є застосування агоністів мелатоніну та його рецепторів, які діють через механізм «внутрішнього годинника». Доведено різноманітні біологічні ефекти мелатоніну. Крім снодійної, він має антиоксидантну, протипухлинну, адаптогенну, синхронізаційну, антистресову, антидепресивну та імуномодулювальну дію, не викликає звикання й рикошетного ефекту, не вступає у взаємодію з антигіпертензивними, антидіабетичними, гіполіпідемічними і протизапальними засобами, відіграє важливу роль в терапії багатьох неврологічних захворювань, що особливо важливо при лікуванні літніх осіб (Датиева и соавт., 2015).
Підготувала Наталія Купко
Розлади сну у осіб літнього віку
О.О. Хаустова,
Український національно‑дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України
Порушення сну є хворобливими станами, що істотно знижують якість життя. Їм приділяється недостатньо уваги, а отже вони не повною мірою діагностуються в загальній популяції незалежно від віку [1, 2]. Незважаючи на те, що скарга на безсоння серед людей літнього віку (у віці від 65 років і старше) майже загальна, порушення сну рідко систематично діагностують та лікують, навіть в геронтологічній практиці [3, 4]. Безсоння є серйозною проблемою серед людей літнього віку, оскільки поганий сон може мати негативні наслідки для багатьох аспектів життєдіяльності [5, 6].
Поширеність і клінічні особливості порушень сну в похилому віці
У 1982 р. Національний інститут з проблем старіння (NIA) провів багатоцентрове епідеміологічне дослідження з метою оцінки поширеності скарг на розлади сну серед більш ніж 9000 людей літнього віку (у віці від 65 років і старше). 57% з них повідомили про деякі форми хронічного порушення сну, у той час як лише 12% – про відсутність скарг на порушення сну [7]. В основному учасники (n = 9282, середній вік – 74 роки) скаржилися на такі розлади сну: труднощі ініціації або підтримка сну (43%), нічне неспання (30%), безсоння (29%), дрімота в денний час (25%), проблеми із засинанням (19%), ранні прокидання (19%), відсутність відчуття відпочинку після сну.
Наступне дослідження із 3-річним періодом спостереження показало, що річний показник захворюваності на інсомнію складає біля 5%, а понад 15% людей літнього віку щороку звертаються по допомогу з приводу безсоння [8].
Хронічне безсоння також частіше зустрічається в цій групі населення. Фахівці з Національного фонду сну (NSF) провели опитування репрезентативної вибірки з 1000 американців у віці від 18 років і старше, які були розділені за віком на 6 груп (18-24, 25-34, 35-44, 45-54, 55-64 і ≥ 65). У підсумку 9% усіх опитаних повідомили про хронічне безсоння, у той час як в групі ≥ 65 років більше 20% відзначили наявність у себе хронічного безсоння (найвищий показник серед усіх вікових груп) [9].
Схожі дані були отримані у проспективному когортному дослідження в США, яке визначило наявність 23-34% людей літнього віку із безсонням [10]. Дослідження у Китаї показало, що поширеність хронічного безсоння коливається в межах 4-22% [11]. Дослідження, проведене в Нігерії серед літніх людей, вказало на частоту симптомів безсоння в 25,7% [12]. В Україні також 21-26% пацієнтів другої половини життя, що звертаються за медичною допомогою, також скаржаться на проблеми зі сном [2, 6].
Етіологія інсомнії може бути різноманітною. За МКХ-10, розлади сну в основному – первинно психогенні, емоційно зумовлені стани. Ми розглядаємо інсомнію з точки зору психосоматичної медицини, враховуючи соматичну патологію в етіології, патогенезі та клініці розладів сну. Причини інсомнії, як правило, визначають її тривалість. Епізодична інсомнія тривалістю до 1 тижня найчастіше виникає внаслідок емоційних стресів, десинхронозу, неправильного режиму дня, виникнення/загострення соматичної патології. Вона може бути обумовлена зовнішніми факторами, що порушують сон (шум, світло, коливання кімнатної температури та ін.), до яких особи похилого віку мають підвищену чутливість. Найбільше астенізує пацієнтів короткочасна інсомнія, яка триває 2-3 тижні. Її причинами можуть бути розлади адаптації, важкі і тривалі стресові ситуації, загострення хронічних соматичних захворювань, хронічний больовий синдром, різні захворювання шкіри із симптомами свербежу, нічний міотонус та ін. Причинами хронічної інсомнії (більше 3 тижнів) найчастіше стають психічні розлади, зловживання психоактивними речовинами, прийом стимулюючих психотропних засобів та інших лікарських препаратів, серед побічних дій яких нерідко наявне безсоння.
За часом появи порушення сну можуть бути пре-, інтра- і постсомнічними. У 80% пацієнтів відзначаються пресомнічні розлади, тобто порушення засинання із запізненням настання сну до 2 годин і більше, загальною тривалістю сну близько 4 годин, хоча в ліжку людина проводить 7-8 годин. Коли пацієнт не може заснути, у нього, як правило, виникають нав’язливі спогади, тривожні побоювання, він подумки «програє» якісь ситуації. Вранці він відчуває сонливість і слабкість. Приблизно у 30% пацієнтів мають інтрасомнічні порушення у вигляді раптових пробуджень (в страху, з вегетативними порушеннями) або поверхневого сну, наповненого мріями. Загальна тривалість сну може становити всього 2-3 год., після яких пацієнт також не відчуває ранкової бадьорості і свіжості.
Особи похилого віку проводять більше часу в стані неспання після того, як спочатку засинали, ніж молодші люди 30).
Принципи і стратегії лікування інсомнії в похилому віці
З позиції доказової медицини, яка поєднує положення міжнародних настанов і національних настанов та консенсус експертів незалежно від типу терапії, первинними цілями лікування інсомнії є поліпшення якості і кількості сну зі зменшенням денних наслідків порушень нічного сну. До інших конкретних показників результативності терапії порушень сну зазвичай включають вимірювання часу пробудження після початку сну, час до засинання, кількість пробуджень, час або ефективність сну, формування позитивного і чіткого зв’язку між перебуванням у ліжку і сном, а також зменшення впливу на сон чинників, пов’язаних з психологічним стресом. Також незалежно від типу терапії, клінічна оцінка стану пацієнтів має проводитися кожні кілька тижнів, і/або щомісяця до стабільного зменшення або усунення безсоння, а потім кожні 6 місяців, зважаючи на високу частоту рецидивів при безсонні 32.
